1. Новини
  2. / В регіонах
Спецпроект «На межі»: Волинські села Луковичі та Бужковичі потерпають без автобусного сполучення

Спецпроект «На межі»: Волинські села Луковичі та Бужковичі потерпають без автобусного сполучення

7 березня 2018, 10:10 В регіонах Роздрукувати

Щоб доїхати в Іваничі або в Володимир-Волинський мешканці сіл Луковичі та Бужковичі платять шалені гроші. 300 гривень в один бік – саме стільки обходиться селянам поїздка в райцентр.

 «Наші села відрізані від світу», – констатують луковичівці. Їхня сільська рада, до якої крім Луковичів, входять ще Бужковичі та Орищі,  розташована посередині між трьома райцентрами – Іваничами, Локачами та Володимиром-Волинським. В будь-яку сторону тут приблизно однакова кількість кілометрів.

«Ще в жовтні до нас перестала їздити маршрутка. Тепер з села ні виїхати ні вийти – щоб добратися в район треба йти 4 кілометри в сусіднє село на трасу. Але ж не всі можуть подолати ту відстань», – нарікають люди.

За словами луковичівців, щоб добратися в райцентр, їм доводиться в сусідів винаймати машину, або воза із конем, щоб їх підвезли до найближчої зупинки.

«Щоб відправити свого студента на навчання, наймаю в селі машину, заправляю і їду. Щоб завести його на Володимир мені обходиться в 300 гривень, – розповідає мешканка Луковичів Світлана Хамуда. – Так само щоб зустріти його, мені треба найняти машину, виїхати в Іваничі чи на Павлівку. І так кожного тижня».

Тут жартують: коли дитина з сім‘ї вступила до університету, треба заводити коня – щоб возити на маршрутку.

«А щоб з‘їздити в лікарню, ми домовляємося з тими місцевими, у яких є машина, просимо щоб знайшли місце. Місце в машині може знайтися через тиждень, два. Сиди, чекай, поки Бог змилується», – нарікають люди.

Заради того, щоб до їхнього села їздила маршрутка, дорогу селяни власними силами лагодять – тракторами висипали в ями щебінь, каміння, землю і трамбували. Люди з теплотою згадують той час, коли до їхнього населеного пункту їздив автобус. Кажуть: і маршрут був зручний, і автобус хороший, і перевізник розуміючий. Та найбільше добрих слів дісталося водієві автобуса.

«Водій нашої маршрутки – то людина від Бога. Він завше і почекає, і поможе, і руку подасть, і сумки понесе. Його б повернути, – журяться бабусі. – Якщо не вдасться його повернути до нас на маршрут, то хоча б похваліть його в своїй статті».

 

ЩО РОБИТИ?

За словами людей, їхня сільрада неодноразово зверталася до Іваничівської райдержадміністрації, аби там, в свою чергу, допомогли пришвидшити роботу Волинської облдержадміністрації, зокрема департаменту, який займається проведенням конкурсу на перевезення. Та звідти, кажуть, навіть відповіді не прийшло. 

Тож сільраді, довелося напряму звертатися до департаменту інфраструктури і туризму Волинської облдержадміністрації щоб ті чимшвидше провели конкурс на пасажирські перевезення. Відповідний лист вони відправили ще в минулому році. Відповідь із «білого дому» прийшла лиш на початку січня цього року. Щоправда, у ній чиновники селянам надії не дали, лишень сказали, що пропозиції сільради враховані – на конкурс виставлять і їхній маршрут.

«Кажуть, що конкурс буде в березні цього року, – із гурту людей вигукує літнього віку чоловік. З гіркотою констатує: їх усі кинули. – Кажуть, курс на Європу взяли. Але ж яка Європа може бути, коли в лікарню не можна виїхати. Ми вже і підписи збирали, і папери писали, і листи, проте від того толку нуль – папірчики в адміністрації перекладуть з місця на місце, а віз і досі там».

Депутат Волинської обласної ради від УКРОПу, Ірина Вахович каже: маршрут не призначають, бо департамент інфраструктури не може знайти перевізника.

«Маршрутка на село може не ходити через те, що департамент інфраструктури і туризму не знайшов перевізника, а той, який був раніше – відмовився від маршруту. Але є практика поділу маршрутів і чиновники департаменту повинні вміти домовлятися із перевізниками. Наприклад, підписувати договір на вигідний маршрут за умови, що перевізник буде їздити і на ще один, який приносить менше коштів», - каже Ірина Вахович.

Запевняє: на найближчій сесії Волиньради озвучить запит про існуючу проблему та буде працювати над тим, аби змінити практику проведення конкурсів на перевезення. На думку депутатки, пошук перевізників має відбуватися до того, як завершиться договір на перевезення, а не тоді, коли їздити нема кому.

«Ми б дуже хотіли запросити голову адміністрації Володимира Гунчика пожити в нашому селі. Щоб він відчув як це – коли захворіла дитина, а поїхати в лікарню – немає ні місць, ні можливості», - підкреслюють люди.